ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Кафедра оториноларингології Дніпропетровської державної медичної академії заснована у 1922 році. В різні роки на кафедрі працювали видатні вчені, які залишили помітний слід у вітчизняній та світовій оториноларингології.

Першим завідуючим кафедрою був призначений професор С.М.Компанієць. Це був видатний вчений, наукові дослідження якого були відомі далеко за межами країни.

Велике значення мали його фундаментальні дослідження з фізіології та патології внутрішнього вуха, які лягли в основу виданого професором С.М.Компанійцем підручника для студентів і лікарів “Болезни уха” (1934), а розроблена ним досконала схема будови вушного лабіринту до сих пір використовується в багатьох монографіях та підручниках при розгляді його анатомії та фізіології. За ініціативою професора С.М.Компанійця почався випуск “Журнала ушных, носовых и горловых болезней”, перший номер якого вийшов у м. Катеринославі (Дніпропетровськ) у 1924р. і до недавнього часу лишався єдиним періодичним виданням з оториноларингології на Україні. Діяльність цього друкованого видання сприяла зміцненню авторитету кафедри в широких медичних і наукових колах країни.


З 1930 по 1934 рік кафедрою завідував професор Я.А.Гальперін. Найбільш відомі його наукові праці присвячені класифікації та номенклатурі захворювань ЛОР органів. Розроблена ним класифікація хвороб вуха горла та носа була затверджена IV Всесоюзним з’їздом оториноларингологів (1937). Ще одним приоритетним напрямком наукової діяльності Я.А.Гальперіна була отоневрологія.


Значний внесок у вивчення актуальних проблем оториноларингології зробив професор І.В.Корсаков, який завідував кафедрою з 1935 по 1948 рік. Він першим в нашій країні висловив думку про алергічну природу носових поліпів у своїй праці “Роль серозного воспаления придаточных полостей носа в происхождении носовых полипов” (1936).

Висунута професором І.В.Корсаковим гіпотеза про тотожність так званого серозного запалення і алергії отримала блискуче підтвердження і широке розповсюдження у 50-60 роки з розвитком вчення про алергію.


В 1948 р. на посаду завідуючого кафедрою було обрано професора Л.А.Луковського, на той час уже добре відомого в наукових колах своїми фундаментальними роботами по тонзилярній патології. Ще на початку 30-х років він одним із перших в світовій оториноларингології вивчив і дав опис нормальної і патогенної мікрофлори піднебінних мигдаликів, розробив клінічні класифікації ангін і хронічного тонзиліту, які широко використовуються в клінічній практиці до теперішнього часу. Л.А.Луковський запропонував оригінальну методику ощадливої екстракапсулярної тонзилектомії, варіант оперативного втручання на верхньощелепній пазусі з мобілізацією її медіальної стінки, модифікацію розрізу в завушній області при хірургічному лікуванні отоантриту у дітей і багато інших оригінальних методик. Професор Л.А.Луковський неодноразово виступав з програмними доповідями на Всесоюзних і республіканських з’їздах, являвся співавтором Великої і Малої медичних енциклопедій у розділі тонзилярної патології. Враховуючи великий внесок в розвиток медичної науки в 1958 р. Л.А.Луковському, першому серед професорів Дніпропетровської медичної академії, було присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР.


Л.А.Луковський по праву вважається творцем наукової школи, вихованці якої зробили вагомий внесок в розробку актуальних проблем вітчизняної оториноларингології. Розробка тонзилярної проблеми його учнями завершилась захистом 7 кандидатських (В.Г.Дзиза, А.О.Анциферова-Сквірська, Є.Ф.Богацький, Н.П.Балак, В.А.Романов, Є.Ф. Коваленко, А.О.Аверін) і однієї докторської дисертації (А.О.Сквірська).

В 60-ті роки на кафедрі починаються наукові дослідження з проблеми невідкладних станів в оториноларингології. У 1965 році вийшла перша в Радянському Союзі друкована робота (Л.А.Луковський, Г.М.Титарь, Л.В.Усенко “Вестник оториноларингологии”, 1965, №3) з методики піднаркозного видалення сторонніх тіл дихальних шляхів, якою було засвідчено пріоритет клініки у цьому важливому питанні. З цієї ж проблеми була захищена кандидатська дисертація В.С.Зайцевим (1970).

У цей період під керівництвом професора Л.А.Луковського на кафедрі розпочинаються наукові дослідження з проблеми ЛОР-онкології. Велике значення мали роботи по хірургічному лікуванню хворих на рак гортані (кандидатські дисертації Г.М.Титаря, С.М.Соколенко, В.М.Нерсесян, Є.М.Грановської, докторська – М.М.Арбузова), особливо розробка методів первинної і вторинної пластики глотково-стравохідного шляху після розширеної ларингектомії, яка дозволяє суттєво скоротити строки знаходження хворих у стаціонарі. За великий особистий внесок в розробку і впровадження в клінічну практику методів хірургічного лікування хворих на рак гортані Г.М.Титарю у 1972 році присвоєно звання “Заслужений лікар УРСР”.


З 1973 по 1995 рік завідувала кафедрою професор А.О.Сквірська. Головним науковим напрямком кафедри в 70-ті роки стало вивчення ефективності нових методів консервативного лікування хворих на хронічний тонзиліт і риніт. Подальший розвиток клінічної і наукової роботи кафедри гальмував недостатній рівень матеріально-технічного оснащення, зокрема, відсутність необхідних площ і приміщень для розміщення хворих. Тому виникла необхідність створення нового лікарняного корпусу. Колектив кафедри успішно вирішив цю задачу і вніс в будівництво значні власні матеріальні кошти, придбані в результаті лікувальної роботи на промислових підприємствах Дніпропетровська.

Професор А.О.Сквірська очолила організаційну роботу і внесла значний особистий внесок в будівництво 5-ти поверхового спеціалізованого лікарняного корпусу. Це дало можливість в 1984 році створити наукову лабораторію з імунологічним і біохімічним відділами, відкрити три нові відділення: онкологічне, мікрохірургії вуха і соматичне.

Вдосконалення організаційних підходів і науково-технічної бази забезпечило подальші успіхи науки. 7 співробітників захистили кандидатські (В.Д.Сапа, Г.Ф.Кисельова, Г.К.Іщенко, С.М.Тимчук, Н.Я.Белінська, І.В.Сквірська, С.В.Андрєєв) і 3 докторські дисертації (С.М.Соколенко, Н.К.Санжаровська, В.В.Березнюк). Тематика дисертацій торкалась проблем онкології, ринології з широким застосуванням новітніх хірургічних методів, кріогенних впливів, вивчення стану імунного статусу і окислювально-антиоксидантного балансу. Розробка методів ЛОР онкології дозволила удосконалити ранню діагностику, впровадити органозберігаючі методи, профілактичне видалення лімфатичних вузлів шиї при раку гортані і приносових пазух, пластичне усунення глотково-стравохідних дефектів після ларингектомії. Ефективним виявився новий підхід до лікування ринітів і поліпозних риносинуїтів з використанням сорбційної детоксикації, імунокорекції і відновлення окислювально-антиоксидантного балансу. Позитивно зарекомендувало себе використання нових прийомів кріогенної медичної техніки.

За період з 1973 по 1995 роки співробітниками кафедри було отримано 19 авторських свідоцтв на винахід. Одержали визнання оригінальні пропозиції, оформлені в 11 методичних листах. За цей період із стін кафедри вийшло понад 300 наукових публікацій. Професор А.О.Сквірська була членом Редакційної ради українського провідного видання «Журнал вушних, носових і горлових хвороб». Роботи вчених кафедри одержали високу оцінку на ВДНГ СРСР та УРСР (2 золотих і 7 срібних медалей).

Професорами А.О.Сквірською і С.М.Соколенко, доцентом В.С.Зайцевим було видано шість монографій. Визнання досягнень кафедри виразилося в присвоєнні професору А.О.Сквірській звання заслуженого працівника вищої школи УРСР.

Видатною подією в історії кафедри явилось присудження у 1979р. доценту кафедри Г.М.Титарю Державної премії УРСР за цикл робіт “Восстановительная хирургия верхних дыхательных путей, глотки и пищевода”.

Професором С.М.Соколенко зроблено вагомий внесок у розробку методів хірургічної реабілітації хворих на рак гортані, перш за все, у відновленні важливіших функцій видаленого органу.

З 1992 р. активізувалися міжнародні зв’язки кафедри. Стажування в отоларингологічній клініці проф. А.Султана (Париж, Франція) пройшли В.В.Березнюк, І.В.Сквірська, Л.В.Марченко. У 1993 році на базі ЛОР клініки ДДМА було проведено міжнародний семінар з актуальних питань оториноларингології за участю провідних вчених України, Англії, Франції, Італії, Росії, Литви.


У 1995 р. на посаду завідуючого кафедрою було обрано В.В.Березнюка. За даний період впровадженню нових технологій в клінічну практику в великій мірі сприяло розширення міжнародних зв’язків кафедри з провідними науковими центрами Європи. В клініці стали регулярними конференції, семінари, курси з залученням провідних вчених Франції, Німеччини, Росії. Досягнення в клінічній оториноларингології використовуються в навчальному процесі зі студентами та лікарями–інтернами, що стало можливим завдяки оснащенню клініки сучасним технічним обладнанням.

З 1998 року операції на ЛОР органах проводяться з використанням мікрохірургічної та ендоскопічної техніки: мікрохірургічні втручання на вусі при різних його захворюваннях, ендоскопічна хірургія носа та приносових пазух, мікроларингоскопія. Новими напрямками в розвитку техніки хірургічних втручань явилось забезпечення транслабіринтного доступу при видаленні невриноми слухового нерва та трассфеноїдального підходу при видаленні аденоми гіпофіза.

В 1998 році за вагомий особистий внесок у розвиток медичної науки, розробку і впровадження в клінічну практику нових хірургічних технологій проф. В.В.Березнюку було присвоєно звання “Заслужений лікар України”, а в 2007 році його було обрано дійсним членом Міжнародної Академії оториноларингології-хірургії голови і шиї.

Прогресивним методом в лікуванні хворих на злоякісні пухлини верхніх дихальних шляхів стало застосування суперселективної хіміотерапії та хіміоемболізації, який використовується з 1998 року в ЛОР-онкологічному відділенні (зав.–д.мед.н., “Заслужений лікар України” С.М.Тимчук). В теперішній час виконується наукові роботи з напрямків лікування хворих на рак верхньощелепної пазухи та рак гортані з метастазами.

Ще одним важливим напрямком роботи ЛОР-клініки, починаючи з 2006 року, стала хірургічна реабілітація дітей з вродженою глухотою та дорослих, які втратили слух після оволодіння мовою, за допомогою кохлеарної імплантації (В.В.Березнюк, А.В.Зайцев).

Останні роки пройшли під знаком впровадження в клінічну практику сучасних технологій, що, за словами головного оториноларинголога МОЗ України, академіка АМН України Д.І.Заболотного, дозволило Дніпропетровській ЛОР-клініці «вийти на рівень однієї з кращих в Україні». Основні напрямки роботи знайшли відображення в докторських (В.В.Березнюк «Хірургічна реабілітація хворих з одно- та двохстороннім хронічним середнім отитом», 1995р.; С.М.Тимчук «Шляхи оптимізації хірургічного лікування хворих на рак гортані», 1999р.; О.В.Ковтуненко «Клініко-морфологічне обґрунтування прогнозування, діагностики та лікування хворих на рак гортані ІІІ-IV стадії», 2010р.) та кандидатських дисертаціях (Н.В.Хоботова „Лікування хворих на поліпозний риносинуїт з використанням лазеротерапії”, 1998р.; О.В.Ковтуненко „Розробка реконструктивно-відновлюваних операцій з трансплантацією для лікування хворих на рак гортані ІІІ стадії”, 2000р.; Н.В.ЛамзаХірургічна реабілітація хворих хронічним слизистим середнім отитом”, 2000р.; Г.К.Моргачова „Ефективність закритих варіантів тимпанопластики з облітерацією антромастоідальної порожнини у хворих хронічним середнім отитом”, 2000р.; О.А.Чорнокур „Хірургічне лікування хворих на рак гортанної частини глотки із застосуванням ауто- та алотрансплантатів”, 2001р.; А.В.Зайцев „Профілактика нозокоміальних синуїтів у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою”, 2002р.; І.В.Дейнеко „Застосування модифікованої внутрішньоартеріальної селективної поліхіміотерапії у комбінованому лікуванні хворих на рак ротової частини глотки”, 2004р.; Д.В.Лищенко „Удосконалення діагностики та хірургічного лікування акустичної невриноми у хворих з односторонньою сенсоневральною приглухуватістю”, 2005р.; О.В.Сапронова «Ендоназальна модифікована мікрохірургія у реабілітації хворих з патологією в клиноподібній пазусі», 2016 р.).

Колектив ЛОР-клініки продовжує плодотворну працю по підготовці кваліфікованих кадрів для практичної охорони здоров’я, розширює діапазон наукових досліджень, забезпечує високий рівень медичної допомоги населенню, та приумножує традиції, які були закладенні вчителями і наставниками.